Перед людиною є три шляхи до розуму:
шлях роздумів – найбільш благородний,
шлях наслідування – найлегший,
шлях особистого досвіду – найважчий.
Конфуцій
Одним з важливих напрямків реформування освіти в Україні є створення передумов для формування освіченої, творчої особистості, становлення її морального і фізичного здоров’я, виховання громадянина
демократичного суспільства. На цьому наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, Законі України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Концепції
профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти.
Випускник школи повинен швидко адаптуватися в самостійному житті, ціле-
спрямовано використовувати свій потенціал, як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави, на це націлює концепція загальної середньої освіти.
А що для цього потрібно? – Творчо мислити, мати добре розвинені творчі здібності. Оскільки не кожна дитина може мати їх від народження, то над їх розвитком, формуванням повинен працювати учитель.
Німецький психолог Фромм говорив, що «…творчість – це здібність дивувати та пізнавати, уміти знаходити рішення в нестандартних ситуаціях…»
Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи в рамках традиційної системи. Жоден найталановитіший учитель не встигає за розвитком науково – технічного
прогресу. Тому найголовнішим є оволодіння учнями вмінь та навичок саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується шляхом упровадження інноваційних технологій, організації навчання,
пошуками відповіді на питання: «як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу?»
Виховний і розвивальний характер навчально – пізнавальної діяльності на уроці поглиблюється при умові постійного включення учнів у ситуації, в якій вони повинні:
•доводити власну думку, наводити аргументи на її захист, використовувати отриманні знання;
•ставити питання учителю, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;
•рецензувати відповіді однокласників, інші творчі роботи, давати поради;
•ділитися своїми знаннями з іншими;
•допомагати товаришам, які відчувають труднощі, пояснювати незрозуміле.
Проблема, над якою я працюю, - активізація навчально – пізнавальної діяльності учнів у системі особистісно – орієнтованого навчання.
Під час вивчення нового матеріалу використовую колективну форму роботи, яку організовую таким чином, що вивчення нового відбувається у процесі активного обговорення тих чи інших питань,
рішення яких відбувається загальними зусиллями учнів під керівництвом учителя. Наприклад, у 7 класі під час вивчення теми «Функція» розглядаємо, від яких величин залежить пройдений шлях,
площа квадрату, з’ясовуємо, які величини залежні, а які незалежні. А вже потім разом даємо означення функції, області визначення та області значень.
Активізую пізнавальну діяльність учнів шляхом створення проблемних ситуацій, підведення учнів до самостійного узагальнення, висновків. Атмосфера колективного пошуку та обмірковування рішення
загального для всіх учбового завдання зацікавлює більшість учнів, зменшує кількість байдужих. Так, у 8 класі при вивченні теми «Формули скороченого множення» пропоную вирішити проблему: а чи
можна підносити до степеня не тільки одночлени, а й многочлени? А якщо можливо, то як це зробити? Таким чином, приходимо до квадрату та кубу двочлена. А в деяких класах розглядаємо не тільки
двочлени, а й тричлени.
Велику роль у моїй роботі відведено диференціації та індивідуалізації учбового процесу, особистісно орієнтованому підходу до навчання. Інакше один учень буде навчатися легко, не напружуючись,
а інший – намагаючись обійняти недосяжне. Перший з них не знайде застосування своїм здібностям і не буде розвиватися, а другий – буде відчувати постійне приниження, свою неповноцінність, що
призведе до відрази до предмету. Індивідуальний підхід я розумію, як однакове відношення як до обдарованих дітей, яким необхідно дати максимум знань, розвивати уміння мислити, так і до
«слабких» учнів, яким треба дати обов’язковий рівень знань.
Невід’ємна складова такої роботи – це любов до дітей, вивчення кругу їх інтересів, визначення їхнього потенціалу.
Майже кожний урок починається з математичної гімнастики розуму, на якій учні вчаться спостерігати, логічно мислити.
Величезну увагу приділяю виробленню навичок усної лічби. Уміння добре обчислювати усно – одне з умов успішного навчання математиці. Усні завдання мобілізують діяльність учнів,
захоплюють своєю простотою навіть слабких школярів. Вони сприяють розвитку уваги, пам’яті, швидкості реакцій, зосередженості дітей.
У своїй роботі я використовую два види усної лічби: усні (слухові) вправи та напівусні (зорово – слухові), коли завдання записуються на дошці або читаються з підручника. Усну лічбу проводжу
так, щоб учні сприймали її як цікаву гру, починаючи з легкого, а потім бралися за важкі завдання. Учні уважно стежать за відповідями один одного. Наприклад, в 6 класі 6 -1,2
: 8
∙10
: 5.
Для підвищення пізнавальної активності в системі особистісно – орієнтованого навчання використовую взаємоперевірку школярами теоретичного матеріалу, призначаю учнів – асистентів учителя. Такі
прийоми дуже подобаються учням, вони допомагають також інтенсифікувати роботу.
Роль взаємоперевірки переоцінити дуже важко. Важлива також виховна функція – сприяти таким рисам особистості, як чесність, правдивість, колективізм, виховання самоконтролю, бо побачити
недоліки в роботі товариша легше, ніж у власній.
Для активізації навчально – пізнавальної діяльності на початкових етапах вивчення певної теми часто використовую роботу в парах. Плюс цієї роботи полягає у тому, що всі діти мають можливість
висловитися, обмінятися думками зі своїм напарником, а потому оголосити їх при всьому класі. Крім того, ніхто з учнів не буде відсиджуватися без діла на уроці, як це часто буває, - всі
залучені до роботи.
Інколи застосовую роботу в кооперативних групах. Ця технологія орієнтується на групову роботу учнів, навчання в співробітництві, активний пізнавальний процес. Наприклад, у 10 класі під час
вивчення теми «Перетворення коренів. Дії над коренями» клас був поділений на 4 групи. Відповідно було підготовлено 4 консультанти по вивченню питань: 1) винесення множника з – під знака
радикала; 2) внесення множника під знак радикала; 3) порівняння радикалів; 4) зведення радикалів до найпростішого вигляду. Консультанти навчають групи учнів, які змінюються, а потім виконують
завдання в групах, яке відображують на дошці з поясненнями.
Як досягти, щоб процес вивчення математики приносив дитині більше пози-тивних емоцій, сприяв формуванню у неї інтересу до цього предмету? Для рі-шення цієї проблеми проводжу нетрадиційні
уроки( казки, інтегровані уроки, уроки з елементами психології, з вивченням деяких видів мистецтва), добираю цікаві приклади та питання, які поступово та непомітно долучать кожного до процесу
пізнання.
Вважаю, що для реалізації своєї мети у роботі над науково – методичною проблемою «Активізація навчально – пізнавальної діяльності учнів у системі особистісно – орієнтованого навчання»
важлива роль відводиться дидактичним іграм. Гра – творчість, гра – праця.
У 5 класі під час закріплення теми «Додавання та віднімання десяткових дробів» граємо у шпигунські ігри: виконуємо дії, зашифровуємо відповіді. А за шифром одразу можна перевірити та оцінити
роботу.
У 6 класі під час систематизації знань можна провести аукціон знань. Клас поділяється на рівноцінні команди. Завдання за темами діляться на лоти. Кожна команда по черзі дає ціну на обране
завдання. Виконали – отримали бали, не виконали – ті самі бали, але з мінусом. Виграє та команда, яка набрала найбільшу кількість балів.
Під час повторення теми «Трикутники» в 7 класі відбувається морська битва двох адміралів. Однопалубні кораблі – питання з теорії, двохпалубні – задачі на одну дію, трьохпалубні – на дві,
чотирьохпалубні – високого рівня. Оцінювання відбувається відповідно з попаданням у кораблі та відповідями на питання або розв’язком задачі.
На уроці закріплення з теми «Квадратні корені» у 8 класі учні грають у лото: обчислюють завдання та накривають правильною відповіддю. Якщо відповіді закриті правильно, то виходить гарний
орнамент. Також під час обчислення квадратних коренів розшифровується певне слово, що дає можливість вивчити орнамент рушника .
Для заохочення дітей на здобуття нових знань застосовую метод проектів. Наприклад, учні 6 класу створювали проект з теми «Додатні та від’ємні числа», а учні 9 класу – «Фрактали : це наука чи
мистецтво?». Під час захисту проектів увесь клас оцінював роботу над проектом, оформлення роботи і безпосередньо захист. Для учнів участь у проектній діяльності – це можливість максимального
розкриття свого творчого потенціалу. Діти краще розуміють матеріал, виявляють зацікавленість у навчанні, розшукують вірші з даної теми і самостійно створюють кросворди, які потім
розв’язують однокласники.
Вагомий внесок у викладання математики і активізацію пізнавального потенціалу учнів вносить залучення мистецтва. Пропоную учням писати казки, малювати малюнки, розглядати види мистецтв
на уроках з певних тем. Наприклад, під час вивчення трикутників у 7 класі діти виконують малюнки , використовуючи тільки трикутники. У 6 класі під час вивчення теми «Пропорція» і в 11 класі
під час вивчення теми «Ділення відрізка в заданому відношенні» розглядали архітектуру, скульптури, картини, зразки тваринного світу, поезію, музику, - все, де зустрічається пропорція та
золотий переріз. Таким чином розвиваю міжпредметну естетичну компетентність, реалізую діяльнісний підхід до навчання.
Позитивну роль у розвитку математичного мислення та творчої діяльності школярів в системі особистісно – орієнтованого навчання відіграють практичні роботи. Я прагну, щоб у процесі роботи учні
«відкрили» як можна більше самостійно. Наприклад, практична робота, у процесі якої учні «відкривають» число π та виводять формулу довжини кола.
Пропоную учням зробити і принести у клас круги різних діаметрів, зроблених з картону, і нитки. На уроці пропоную учням обвести один з кругів олівцем, потім це коло «обкласти» ниткою, а потім
розпрямити її. Довжина нитки приблизно дорівнює довжині даного кола. Так само вони роблять з іншими кругами. Учні роблять висновок, що чим більше діаметр кола, тим більша її довжина.
Потім для кожного випадку пропоную знайти відношення довжини кола до довжини його діаметра. Це відношення однакове для всіх кругів (висновок учні роблять самі). Далі пропоную це відношення
позначити грецькою літерою π, довжину кола – літерою С, а довжину діаметра – літерою d. Формулу довжини кола учні формулюють самостійно.
Розробку уроку «Ділення відрізку в певному відношенні» було надруковано в методичному посібнику «Інтеграція предметних знань і мистецтва в естетично – ціннісному орієнтуванні підлітків».
Сайт учителя математики
Кравченко Олени Анатоліївни
